Шановні пані Президентко, пане Ректоре, гості!
«У кожного з нас є лише одна батьківщина – наша рідна мова». Цими словами видатного поета Шандора Каньоді вітаю вас і висловлюю щиру подяку за цю визначну та надзвичайно зворушливу нагороду від імені всіх членів Конференції угорських ректорів.
Мудрість, висловлена Шандором Каньоді, засвідчує виняткову цінність і особливе значення нашої рідної мови, а також ту силу, яка здатна об’єднувати нас – її носіїв, представників угорської нації, по обидва боки кордону.
Для мене велика радість бути тут із вами на цьому святковому заході, а отримання Перстня Ракоці є для мене та моїх колег із Конференції угорських ректорів великою честю. Присудження цієї нагороди Закарпатським угорським університетом імені Ференца Ракоці II цього року має для мене особливе значення. Університет обґрунтував своє рішення тим, що Конференція угорських ректорів (КУР) активно підтримує розвиток угорськомовної системи вищої освіти на Закарпатті, сприяє її збереженню та зміцненню, а також не не змінила своєї позиції з початком війни й продовжує відігравати активну роль у її підтримці.
Однак я вважаю, що це визнання – значно більше, ніж просто престижна нагорода. Для мене це, перш за все, підтвердження того, що спільна робота, яка проводилася протягом останніх років, справді є важливою. Адже це свідчить про те, що угорська система вищої освіти складається не лише з навчальних закладів, ділових зв’язків та угод про співпрацю, а є спільнотою, члени якої навіть у скрутні часи здатні підтримувати одне одного та бути опорою одне для одного як усередині країни, так і за її межами.
Конференція угорських ректорів із 2009 року зміцнює партнерські зв’язки із закладами вищої освіти з угорською мовою викладання, що функціонують за межами Угорщини. Важливим етапом цієї співпраці стало проведення в червні 2010 року першого пленарного засідання за межами Угорщини – у Клуж-Напоці, в Угорському університеті «Sapientia» в Трансільванії. Відтоді щороку або раз на два роки ми зустрічаємося в різних місцях: у Фельвідейку, Дейлвідейку, Партіумі та Трансільванії. Ми також планували провести пленарне засідання на Закарпатті, але історичні події та геополітична ситуація зрештою перекреслили наші плани. Саме тому для нас особливо важливо зберегти традицію особистих зустрічей і спільної роботи, попри всі труднощі.
У травні 2013 року під час урочистого засідання в Дебреценському університеті було створено Комітет КУР у справах закладів вищої освіти, що функціонують за кордоном. Так виникла спільнота, яка відтоді відіграє важливу роль у представленні інтересів угорської вищої освіти за кордоном та зміцненні зв’язків між закладами. Андраш Явор завдяки своїм незамінним організаторським здібностям став гарантом сталої комунікації та професійної співпраці між партнерськими установами. Цей комітет завжди вважав Закарпатський угорський університет імені Ференца Ракоці II важливою опорою. Ректор Степан Черничко вже двічі обіймав посаду голови комітету, яку обирають кожні два роки на ротаційній основі. Комітет регулярно проводить засідання, а під час пленарних засідань, що відбуваються за кордоном, слугує платформою, де ми можемо з перших уст дізнатися про стан угорськомовної вищої освіти на цих територіях. Цими заходами ми також демонструємо свою зацікавленість у стані угорськомовної вищої освіти за межами Угорщини. Для нас кожен викладач, працівник, науковець і студент, які навчаються та працюють на цих територіях, є однаково важливими.
Комітет у справах закладів вищої освіти, що функціонують за кордоном є одним із найактивніших серед підрозділів КУР. Щоліта комітет проводить засідання в рамках Літнього університету в Карпатському басейні при Університеті імені Лоранда Етвеша, де, окрім співпраці між представниками галузі, ми маємо можливість вести діалог із представниками уряду. Комітет налічує загалом 34 члени із шести країн – 34 установи, об’єднані спільною ідеєю: угорська вища освіта може бути по-справжньому сильною лише тоді, коли державні кордони не здатні її розділити. Коли розпочалася російсько-українська війна, ця спільнота дуже швидко на практиці продемонструвала значення солідарності. У КУР було налагоджено активну співпрацю з метою надання допомоги закарпатським закладам. Ми регулярно проводили опитування щодо нагальних потреб. Вітчизняні заклади вищої освіти не лише висловлювали свою солідарність словами, а й долучалися до збору коштів, надавали комп’ютери, місця в гуртожитках та іншу необхідну допомогу.
За цим стоять, на перший погляд, прості речі, але у важкі часи вони набувають набагато більшого значення, ніж здається. Усі ці вчинки мають чіткий меседж: «Ви не залишаєтеся наодинці». І, можливо, це найважливіше послання, яке ми можемо сьогодні усвідомити.
Наостанок я хотів би висловити щиру подяку Закарпатському угорському університету імені Ференца Ракоці II за те, що вважає нашу організацію гідною Премії імені Ракоці. Як голова КУР, хочу запевнити вас, що Конференція угорських ректорів і надалі докладатиме всіх зусиль, аби надавати максимальну підтримку угорським закладам вищої освіти Закарпаття в цій болісно затяжній війні. Я також хотів би подякувати за все, що наші партнерські заклади спільними зусиллями зробили для підтримки та розвитку один одного протягом останніх років. Адже цей перстень, який ми щойно отримали, для мене і для нас – більше, ніж просто нагорода. Це символ справжньої сили спільноти, яку можна відчути на дотик. Спільноти, здатної зберігати свої зв’язки навіть у найскрутніших обставинах.
Яка здатна простягнути руку допомоги навіть тоді, коли це не просто обов’язок, а прояв людяності. І яка усвідомлює, що угорськомовна система вищої освіти ґрунтується на спільних цінностях, незалежно від місця розташування закладу, у якому ці цінності зберігаються та передаються наступним поколінням.
Я вірю: доки ми можемо розраховувати одне на одного, ми маємо основу, на якій можна будувати майбутнє. Я переконаний, що знання, освіта та спільнота не мають кордонів.
Дякую, що сьогодні мав нагоду бути тут із вами!
Дякую за цю почесну нагороду від імені всіх членів КУР! І насамперед дякую за довіру та відчуття приналежності до спільноти.
Дякую за увагу!
