Цьогоріч минає 80 років відтоді, як угорських та німецьких чоловіків, що проживали на Закарпатті, примусово відправили на «маленькі роботи» — одну з найбільших трагедій угорської громади Закарпаття. 25 листопада Товариство угорської культури Закарпаття (КМКС) спільно з кафедрою історії та суспільних дисциплін Закарпатського угорського інституту імені Ференца Ракоці II та Науково-дослідним центром імені Тіводора Легоцькі вшанували цю круглу річницю у стінах ЗУІ ім. Ф. Ракоці ІІ в м. Берегове.
На початку заходу присутні поклали вінки до скульптури під назвою «В Гужі», автором якої є Пейтер Матл, що розташована у дворі Закарпатського угорського інституту імені Ференца Ракоці II. Ця робота є символом людини, позбавленої свободи.
Після цього, в інституті у залі «Естерґом» гостей привітала секретарка з політичної комунікації «КМКС» та старша викладачка кафедри історії та суспільних дисциплін Закарпатського угорського інституту імені Ференца Ракоці II Кароліна Дорчі.
«Минає 80 років відтоді, як Другий Український фронт у жовтні увійшов на Закарпаття. Угорських і швабських чоловіків, яких тут застали, зібрали й погнали пішки до табору у Сваляві, обґрунтовуючи це триденними репараційними роботами. Тих, хто пережив це, відправляли до Старого Самбора, а згодом — до Сибіру. Ці три дні для багатьох розтягнулися на десятиліття. Сьогодні ми зібралися тут, щоб нагадати про ці події, адже донині ніхто не вибачився перед цими людьми. Сьогодні ми вшановуємо їхню пам’ять»,
— наголосила президентка Закарпатського угорського інституту імені Ференца Ракоці II Ільдіко Орос.
Очільник Берегівського осередку «КМКС» і доцент кафедри географії та туризму Закарпатського угорського інституту імені Ференца Ракоці II Іштван Молнар Д. у своєму вітальному слові зазначив, що історія неодноразово ставила перед жорстокими випробуваннями угорців Закарпаття, одне з яких — примусове вивезення чоловічого населення на «маленькі роботи».
«Окрім особистих трагедій, депортації завдали великої шкоди всій спільноті. Наслідки цієї хвилі депортацій відчуваються й донині, впливаючи на чисельність нашої громади. Упродовж десятиліть існування Радянського Союзу згадувати чи говорити про події 1944 року було заборонено. Але пам’ять, яка не отримує форми, зникає. Тому ми повинні пам’ятати й згадувати тих, чий єдиний “злочин” полягав у їхній угорській ідентичності»,
— підкреслив він.
Після вітальних слів учасники мали можливість прослухати лекцію співробітниці Науково-дослідного центру наук імені Тіводора Легоцькі Єлізавети Д. Молнар на тему «Маленькі роботи — особиста та колективна трагедія закарпатських угорців». Лекція базувалася на архівних матеріалах і спогадах тих, хто вижив, надаючи глибше розуміння цих подій.
Після лекції, під час перерви на каву, учасники могли оглянути виставку постерів під назвою «Маленькі роботи» — до 80-ї річниці депортації закарпатських угорців 1944 року».
Завершальним етапом заходу стала вистава Закарпатського обласного угорського драматичного театру під назвою «Господи, допоможи нам повернутися додому!».
Аніта Курмай
