У Булчу схилили голови перед жертвами «маленьких робіт»

16 листопада 2025 року, у неділю в другій половині дня, розпочалася серія пам’ятних заходів, присвячених вшануванню загиблих у роки сталінського режиму та Другої світової війни.. Першою зупинкою було передмістя Берегова –– Булчу, де зібралися представники реформатської та римо-католицької громад, аби в зворушливій, але піднесеній атмосфері віддати належне пам’яті жертв «маленьких робіт».

Минуло вісім десятиліть відтоді, як чоловіків із Закарпаття, серед них і з Булчу, розлучили з родинами та вивезли на чужину на примусові роботи. Однак біль утрати й досі викликає глибокий сум у пам’яті громади.

Пам’ятний захід відкрив його організатор, який у своїй урочистій промові наголосив, що у цей період згадують не лише трагедії того часу, а й вшановують ту людську гідність і витривалість, які депортовані залишили у спадок своїм нащадкам. «Свобода, мир і людська гідність ніколи не можуть сприйматися як належне», – зазначив він. Захід був присвячений тому, аби нагадати, що силою колективної пам’яті можна загоїти рани, завдані історичними подіями, та нагадати собі, що трагедії минулого ніколи не повинні повторитися.

Захід своєю присутністю вшанували єпископ-вікарій Мукачівської римо-католицької єпархії, парох римо-католицької парафії в Булчу Янош Молнар; настоятель реформатської церковної громади в Булчу Густав Іван; головний секретар Закарпатського реформатського церковного округу, керівник діаконічного відділення Бейло Надь; проректор з навчально-методичної роботи Університету Ракоці Олександр Берхауер; представник Берегівської міської ради, викладач приватного закладу «Закарпатський угорський ліцей з угорською мовою навчання», директор Берегівської філії Центру професійно-технічної освіти імені Еде Егана Іштван Надь. На заході також були присутні представники місцевих громад і всі, хто вважав за важливе спільно вшанувати пам’ять жертв.

Особливістю заходу стало спільне виконання національної молитви угорського народу – державного гімну. Піднесеність урочистого вшанування пам’яті загиблих підкреслили промова церковного настоятеля Густава Івана та священника Яноша Молнара. Обидва нагадали про силу віри, яка навіть у найважчі хвилини життя здатна вселяти надію.

Особливо зворушливим і піднесеним моментом заходу став виступ Адама Івана, який представляв молодь реформатської громади Булчу. Зворушлива тиша панувала під час виконання Аттілою Кішдьєврі пісні «Messze Földön» («Далеко від дому»), яку свого часу привіз додому угорський полонений Лайош Кельник, що провів у полоні понад десять років. Особливі емоції в серцях присутніх пробудила пісня «Csak a jók mennek el» («Лише добрі люди відходять»), що прозвучала в пам’ять про всіх вивезених батьків, братів і синів.

Після цього відбулося покладання вінків, квітів та свічок до меморіалу жертв. Повільно мерехтливий вогонь свічки символізував усіх тих, хто помер на чужині й чиї місця поховання досі невідомі, проте пам’ять про них живе в серцях громади.

Вшанування завершилося спільним виконанням пісні «Szózat», послання якої нагадує про збереження вірності минулому та надію на майбутнє.

Ця стаття також доступна наступними мовами
• Magyar