Студенти-біологи та майбутні природоохоронці пройшли польові практики в історичних і природоохоронних місцях Закарпаття

Багате природне надбання та багатогранне історичне минуле Закарпаття ідеально підходять для проведення польових практик і надають чудову можливість студентам кафедри біології та хімії поповнювати скарбничку знань та вдосконалювати практичні навички.

17 жовтня 2025 року студенти 1–3 курсів спеціальності «Біологія та здоров’я людини» та 1–2 курсів спеціальності «Природничі науки» брали участь у польових заняттях з ботаніки, зоології та біогеографії.

Однією з ключових локацій практики стала природоохоронна зона в районі села Жденієво, де збереглася природна популяція угорського (трансільванського) бузку (Syringa josikaea Jacq. fil. ex Rchb.), що перебуває під загрозою зникнення. Популяція цього виду, яка росте вздовж струмка Жденієвка, має особливу природоохоронну цінність через свій реліктовий характер. Бузок угорський – рідкісна рослина, що зустрічається виключно в окремих районах Східних Карпат, переважно в історичних регіонах Унг і Угоча, і занесена до Червоної книги України у категорію «Вразливий». Крім того, вид входить до Червоного списку МСОП. Ці листопадні чагарники заввишки 3–5 метрів цвітуть у другій половині травня слабопахучими ліловими квітами, що розпускаються на 1–2 тижні пізніше за звичайний бузок. Назва виду походить від баронеси Йовшіки Яношней, у саду якої в Клуж-Напоці графиня Каталін Бетлен вперше звернула увагу на цю рослину. Бузок угорський зазвичай росте на чагарникових і болотистих територіях із особливими мікрокліматичними та ґрунтовими умовами.

Після участі в польових роботах студенти відвідали музей Лінії Арпада поблизу села Верхня Грабівниця, де ознайомилися з однією з найважливіших оборонних споруд в історії воєнної справи Угорщини. Лінія Арпада – система оборонних споруд, зведена Королівською армією Угорщини в 1939–1944 роках, що простягалася від Східних Бескидів до Берецьких гір. Найбільша частково відреставрована ділянка знаходиться на Закарпатті, у районі Верхньої Грабівниці. Під час екскурсії студенти оглянули підземну систему бункерів із залізобетонних конструкцій та ознайомилися з особливостями їхньої будови, функціонування та історичного значення. Частина колись занедбаних і пошкоджених споруд була відреставрована, відновлена, тому сьогодні їх можна відвідувати з освітньою та туристичною метою.

На завершення польової практики учасники відвідали монумент «Завоювання» на Верецькому перевалі, одне з найважливіших історичних місць Угорщини. Саме цим маршрутом у 895 році угорські завойовники перетнули Карпати та прибули до Карпатського басейну. Пізніше перевал відігравав важливу роль у низці історичних подій: ним проходили монгольсько-татарські війська, а в 1703 році Ференц Ракоці ІІ повертався з Польщі до Угорщини. Під час обох світових воєн територія перевалу була зоною активних бойових дій. Перший пам’ятник на перевалі встановили у 1881 році, проте в ХХ столітті він неодноразово зазнавав руйнувань. За проєктом скульптора Петра Матла будівництво нового пам’ятника «Завоювання» розпочалося у 1995 році, а його урочисте відкриття відбулося у 2008 році, повернувши Верецькому перевалу належне місце в національній пам’яті.

Викладачі кафедри переконані, що учасники навчального процесу повинні особисто відвідати природоохоронні зони, про які дізналися на лекціях, а також отримати живі враження від історичних пам’яток нашого регіону.

Професійне керівництво та організацію польових занять забезпечували викладачі Іштван Гаднадь та Золтан Копор. Вагому допомогу у проведенні практик надало керівництво університету, зокрема в організації доїзду студентів. Користуючись нагодою, висловлюємо щиру подяку за співпрацю та постійну підтримку!

Кафедра біології та хімії

Ця стаття також доступна наступними мовами
• Magyar