Кафедра філології Університету Ракоці представила старовинні техніки розпису писанок та оживила великодні традиції

Кілька років тому в Закарпатському угорському університеті імені Ференца Ракоці ІІ зародилася добра традиція – привертати увагу до великодніх традицій, організовуючи тематичний захід напередодні свята Воскресіння. Захід, організований кафедрою філології, має на меті ознайомити студентів та викладачів із народними звичаями, пов’язаними з Великоднем, приділяючи особливу увагу місцевим закарпатським традиціям. Подібний захід відбувся і цього року – 31 березня – на філологічному кампусі, де зібралися студенти, викладачі та співробітники закладу, аби налаштуватися на святковий настрій.

Цього разу організатори вирішили поділитися таємницями створення писанок. Учасники заходу мали змогу ознайомитися з двома характерними місцевими техніками їх розпису: березькими дряпанками та шаланківськими восковими візерунками.

Присутніх привітала етнографиня, викладачка кафедри філології Маргаріта Кейс, яка у своїй вітальній промові розповіла про звичаї великоднього циклу, значення свята Воскресіння Господнього в житті християн, а також про роль місцевих традицій. У своїй доповіді дослідниця приділила особливу увагу історії писанок, оздоблених шаланківським восковим розписом, що завдяки своїй унікальній техніці вирізняє регіон серед інших. За її словами, у селі Шаланки традиція виготовлення таких писанок зародилася ще десятки, а то й сотні років тому. Традиційні мотиви та візерунки передаються з покоління в покоління. Унікальність техніки полягає в тому, що на яйце наносять візерунок гарячим воском, який згодом закріплюють золотим пилом. Учасники могли ознайомитися та випробувати кілька характерних візерунків, зокрема мотиви у вигляді завитків, гребенів півня, віників або граблів.

Основні секрети виготовлення березьких дряпанок представила етнографиня, викладачка кафедри філології Одел Гал. Вона розповіла, що колись дряпанки виготовляли переважно чоловіки – пастухи, які за основу брали мотиви пастушої різьби. Основу візерунків становлять геометричні фігури, які часто доповнюють орнаментами із зображеннями тварин і рослин. За традицією яйця попередньо відварювали та фарбували в цибулинні, а потім наносили візерунки за допомогою гострого інструмента. Сьогодні найчастіше використовують скальпель, однак раніше для цього застосовували лезо бритви, гострий ніж, а ще раніше – навіть гострий камінь або кістку.

Доповідачі наголосили, що мотиви на писанках – це не просто декоративні елементи: майже в усіх випадках вони мають символічне значення та відображають світ народної культури.

Однак на цьому захід не завершився. Після майстер-класу з виготовлення писанок організатори відтворили ще одну важливу частину великодніх традицій – обряд поливання. Двоє студентів кафедри прочитали традиційні поливальні вірші: прозвучали характерні великодні твори, що збереглися в рукописних збірках сіл Шаланки та Великі Береги. Потім, дотримуючись традицій Поливального понеділка, хлопці облили водою присутніх дівчат та викладачок.

Передвеликодній захід зацікавив велику кількість студентів: учасники з великим ентузіазмом долучилися до творчої роботи та спільного відтворення традицій. Організатори досягли своєї мети – налаштували університетську спільноту на свято та передали найважливіше послання Великодня – радість Воскресіння.

Кафедра філології

Ця стаття також доступна наступними мовами
• Magyar