Евелін Дароці – III курс, спеціальність «Англійська мова та література» (весняний семестр)

Пригода, що розпочалася у вересні й здавалася мені коротким епізодом, який мав завершитися у січні, виявилася значно довшою. Згодом стало зрозуміло, що історія не закінчується — вона тривала до червня і перевершила всі мої очікування.

Отже, на весняний семестр я знову прибула на факультет Трансільванського угорського університету ім. Сапієнта в місті Тиргу-Муреш. Вже з першої миті прибуття я відчула, що потрапила в особливе місце. Тиргу-Муреш, університет та спільнота випромінювали таку чарівну атмосферу, що невідоме одразу стало рідним. Мій перший семестр був сповнений чудових вражень: нові друзі, досвід та події прикрашали будні. Другий семестр ще більше поглибив усе це – середовище вже не було чужим, ми знали викладачів, систему та студентів. І все ж теплота другого семестру, прийом та любов, що оточували мене, знову і знову нагадували про те, наскільки мені пощастило.

Я з радістю повернулася до університету, щоб продовжити навчання. Знання та досвід, здобуті протягом першого семестру, дали надійну основу для продовження, тоді як другий семестр збагатив мене новими теоретичними та практичними знаннями. Особливо важливими вважаю практичні навички, здобуті у сфері перекладу та усного перекладу, які, сподіваюся, стануть серйозним кроком уперед у здійсненні моїх мрій.

Висловлюю вдячність своїм викладачам: завідувачці кафедри д-ру Ноемі Фазакаш, габілітованому доктору Аттілі Імре, Бланці Барабаш, д-ру Габріеллі Ковач, д-ру Крістіні-Марії Шароші-Мардірош, д-ру Аттілі Келемену, д-ру Еніке Біро, д-ру Реці Шубі, д-ру Аттілі Кальману, які своїм професіоналізмом, терпінням та чуйністю щодня допомагали моєму розвитку. Хочу окремо подякувати факультетському координатору Еразмус+ Чіллі Біблії та інституційному координатору Еразмус+ Зіті Палл, які продовжували допомагати мені й у наступному семестрі. Також дякую кафедральному координатору мобільності Каталін Лізак та проректору з наукової роботи та забезпечення якості, а водночас і координатору Еразмус+ інституту д-ру Дьюлі Фодору, які підтримували нас протягом усього часу.

Найбільшим подарунком, який дав мені цей семестр, безсумнівно, стали люди, з якими я познайомилася. Спільні переживання та досвід залишили глибокий слід у розвитку моєї особистості. Цей період навчив мене тому, що ми постійно змінюємося. Життя, зустрічі, наші рішення, сміх і сльози – все це формує нас.

Я отримала такий досвід, про який раніше могла лише мріяти. Близькість природи, спільні екскурсії, безтурботний сміх, глибокі розмови, тихі моменти та випробування на витривалість – назавжди залишаться зі мною. Так, інколи до мене приходив і смуток, коли наближався час прощання. Я розуміла, що це не може тривати безкінечно. Кожен день і кожна хвилина непомітно наближали мене до моменту розлуки.

Я також збагатилася багатьма новими інтересами. Наприклад, полюбила класичну музику, оскільки регулярно відвідувала концерти у філармонії. Крім того, я відвідала кілька театральних вистав, що порушували важливі суспільні питання, спонукали до роздумів і давали цінні уроки. Я також мала змогу долучитися до бурхливого студентського життя – особливо запам’яталися події Днів студента. На змаганнях різні команди мірялися знаннями та силою, а я, як шанувальниця спорту, намагалася переглянути якомога більше матчів. Мене вразив ентузіазм та рішучість учасників.

Звісно, не обійшлося і без вечірніх програм – концертів, спільних вечірок, де ми разом святкували нашу молодість. У ці вечори зав’язувалася нова дружба і формувалося ще більше спогадів. Продовження уроків танців також стало для мене окремою радістю – я могла розвиватися, вчитися і знову бути частиною чудової спільноти.

Крім того, я намагалася використовувати кожну можливість, щоб набратися сил на природі – з приходом гарної погоди я брала участь у багатьох екскурсіях. Однією з найбільш пам’ятних подорожей стало паломництво, яке принесло глибоке духовне переживання та особливий спокій у моє серце.

Ці два семестри стали для мене періодом, що збагатив і сформував мене не лише фахово, а й особистісно. Я щиро вірю, що все, що я тут отримала — знання, досвід, враження та, передусім, люди, яких я зустріла, — назавжди залишиться у моєму серці.