Доріна Бачкаі, III курс, спеціальність «Угорська мова та література»

Я – Доріна Бачкаі, студентка III курсу Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ, спеціальність «Угорська мова та література». Звернути увагу на програму Erasmus+ мене спонукав один із моїх викладачів, і мені швидко стало зрозуміло, що я хочу скористатися цією можливістю, тож зрештою я вирішила подати заявку.

Після успішного розгляду заявки розпочався підготовчий період: адміністративні завдання, заповнення офіційних документів та низка узгоджень, які привели до того, що на початку лютого я змогла вирушити в дорогу. Оформлення документів відбулося без ускладнень завдяки чуйним людям, які підтримували мене протягом усього процесу: з боку приймаючої установи — магістр Адріана Кінцер, бакалавр Марія Бартал та магістр Фанні Мартон Бот, а з боку відправляючої установи в адміністративних питаннях мене підтримувала доктор філософії (PhD), доцент кафедри філології Каталін Дудич. На місці адаптуватися, познайомитися з університетом та містом допомагали ментори: окрема подяка Ференцу Маціку та Міклошу Кріштофу Рідлі, на яких я завжди могла розраховувати.

Я розпочала програму Erasmus+ самостійно, що спочатку здавалося трохи страшним, але незабаром з’ясувалося, що цей виклик подарує мені безліч нових друзів, вражень та досвіду. У весняному семестрі 2025 року (09 лютого – 01 липня) я мала змогу продовжити навчання в Університеті імені Яноша Шейє у Словаччині.

Проживання забезпечував гуртожиток «Шірай» (Sirály), де я отримала місце у зручній, добре обладнаній тримісній кімнаті. Великим подарунком для мене стали чудові сусідки по кімнаті: Моніка Світек та Неля Ваш, які завжди були готові допомогти – чи то у навчанні, чи у відпочинку.

Перший день був присвячений адміністративним справам, тоді ж я отримала і розклад занять. Мені вдалося обрати дисципліни, які від самого початку видалися цікавими та корисними, і до завершення семестру це повністю підтвердилося. Я мала нагоду навчатися у таких видатних викладачів, як доц. Петер Надь, PhD; габілітований доктор, PaedDr. Йожеф Кешерю, PhD; PaedDr. Тамаш Терек, PhD; магістр Габор Лерінц, PhD та доц. Аніко Полгар, PhD. Усі вони ставилися до мене з високим професіоналізмом, відкритістю та готовністю допомогти. Особливу вдячність висловлюю викладачеві доц. Петеру Надю, PhD, який підтримав моє навчання кількома власними виданнями, а також викладачеві магістру Габору Лерінцу, PhD, який порекомендував багато літератури для моєї дипломної роботи.

Заняття проходили в гарній атмосфері, у надихаючому середовищі, навчальний матеріал був зрозумілим і добре структурованим. Одногрупники прийняли мене надзвичайно відкрито й дружньо, вже в перший тиждень показали місто та місцеві пам’ятки. Семестр виявився інтенсивним і сповненим навчальних викликів: виконання завдань, контрольні роботи та іспити. Спершу все це здавалося непізнаною територією, однак до завершення семестру початкове хвилювання поступилося місцем радості від досягнутих результатів. Завдання на заняттях давали можливість принести частинку Закарпаття у світ уроків. У рамках предмету «Література і культура» я змогла представити традиції мого рідного краю, Закарпаття, а на заняттях з «Сучасних лінгвістичних напрямків» – дослідити мовний ландшафт мого рідного села, Сaловка (Szalóka). Хоча це було реалізовано лише в межах кількох завдань, для мене було особливо важливо не лише вчитися в новому середовищі, а й привезти з собою щось із того світу, звідки я прийшла – частинку тієї культури, яка живе в мені і яку я представляю.

Окрім навчання, я отримала й інші професійні та культурні враження. Я регулярно відвідувала літературні вечори та презентації книг у бібліотеці імені Йожефа Сіннєі по середах. Не забувала і про відпочинок: активно долучилася до заходів 20-х Комарненських університетських днів (7–11 квітня), де Студентське самоврядування та Студентський гурток імені Мора Йокаї підготували для нас багато цікавих програм. Вечори вікторин, а також події Комарненських днів (30 квітня – 4 травня) залишили в мені незабутні спогади.

Знайомство з містом Комарно також стало для мене визначним досвідом. Англійський парк, Двір Європи, площа Дьєрдя Клапки — це місця, які припали мені до душі. Особливого значення моєму перебуванню додало те, що під час мобільності ми відзначали 200-річчя від дня народження Мора Йокаї, уродженця цього міста — заходи, організовані навколо цієї дати, стали для мене особливо значущими.

Підсумовуючи, можу сказати, що враження, отримані під час програми Erasmus+, відіграють вирішальну роль як у моєму особистому, так і в професійному розвитку. Я вдячна викладачам, менторам, адміністраторам та однокурсникам, які оточували й підтримували мене в цей особливий період. Як для закордонної угорки, для мене було особливо цінним досвідом навчатися і жити в угорській громаді іншої країни. Усі ці враження зміцнили мене у вірі, що плекання культурних зв’язків, відкритість одне до одного та обмін знаннями є необхідними для існування інтелігенції, а також незамінними для збереження національної єдності та самоідентичності. Я вірю, що здобуті знання та досвід плідно інтегруються у формування мого професійного та особистого шляху в майбутньому.

«Навчу тебе й вкажу тобі дорогу, якою ти маєш ходити; дам тобі пораду; на тобі – моє око!» (Псалми 32:8)

Ця стаття також доступна наступними мовами
• Magyar