11 травня 2026 року історія літератури вкотре отримала друге дихання на кафедрі філології Університету Ракоці: студенти першого та другого курсів підготували унікальні вистави за мотивами давньогрецьких трагедій, а також творів епохи Ренесансу та бароко в рамках уже традиційної пари «живої літератури».
Заняття має на меті надати студентам можливість не лише ознайомитися з видатними творами історії літератури як обов’язковим матеріалом для читання, а й у творчій, інтерактивній формі дослідити особливості окремих епох, їхній світогляд та актуальні й досі питання, увійшовши в образ головних літературних героїв тих часів.
Традиція проведення занять із «живої літератури» зародилася на кафедрі філології кілька років тому. Організаторами занять є студенти першого курсу, які опановують навчальну програму з дисципліни «Світова література: антична література», та студенти другого курсу, які проходять курс «Світова література: література епохи Ренесансу та бароко». Програма, як правило, є підсумковим практичним заняттям наприкінці семестру.
Цього року підготовка до виступу студентів відбувалася у дванадцяти групах. На сцену майбутні мовознавці та літературознавці представили різні уривки з давньогрецьких трагедій Софокла «Антігона» та «Цар Едіп», оживили історію про золоте яблуко, що є однією з легенд про Трою. Крім того, студенти адаптували під сценічний формат кілька оповідань зі збірки новел італійського письменника Боккаччо «Декамерон», а також пікареський роман іспанського письменника Сервантеса «Дон Кіхот».
Вистави вражали надзвичайною різноманітністю: поряд із серйозними постановками, які достовірно відтворювали світ оригінальних творів, були представлені й сучасні адаптації. Вони розкривали основні ідеї давньогрецьких трагедій, шедеврів епохи Ренесансу та бароко, переосмислюючи їх у контексті актуальних проблем сучасності та доводячи, що класична література залишається значущою й у наш час.
Креативність студентів, їхня акторська гра та творчий підхід знайшли позитивний відгук у викладачів. Пара «живої літератури» вкотре проілюструвала, що література – це не просто навчальний матеріал для засвоєння, а інструмент для спільних вражень, удосконалення майстерності подачі матеріалу та діалогу між минулим і сьогоденням.
