Єдиним їхнім гріхом було те, що вони були угорцями – У Берегові вшанували пам’ять жертв «маленьких робіт»

18 листопада за організації Закарпатського угорського університету імені Ференца Ракоці II, громадської організації «Про Культура Субкарпатіка», Берегівської міської ради та історичних церков відбулися урочистості на честь пам’яті жертв «малих робіт».

На початку заходу учасники вшанували пам’ять жертв примусової праці угорців, провівши церемонію покладання вінків до скульптурної композиції Петра Матла «В кайданах» – символу людини, яка втратила свободу.

Потім у Берегівській реформатській церкві відбулося екуменічне богослужіння. Єпископський вікарій, настоятель берегівської римо-католицької церкви Янош Молнар, єпископський вікарій Мукачівської греко-католицької єпархії Ференц Демко та настоятель Берегівської реформатської парафії Ференц Таракезі згадали тих, хто навіть у важкі часи не зрікся своєї віри. Після цього церковні владики попросили благословення на життя присутніх.

Після богослужіння до присутніх звернувся заступник голови Комітету національної пам’яті Адам Дерган.

«Для більшості людей, народжених після 2000 року, слова „ГУЛАГ”, „ГУПВІ”, „маленький робот” майже нічого не означають, хоча у ХХ столітті ними можна було залякати будь-кого. За часів комуністичної диктатури в Радянському Союзі діяли тисячі таборів ГУЛАГ і ГУПВІ, де депортованих туди людей змушували працювати в жахливих умовах. Цей процес торкнувся Угорщини, Трансільванії, Південної та Північної Угорщини, але, мабуть, найбільше – Закарпаття»,

– наголосив він, додавши, що від моменту свого заснування у 2014 році Комітет національної пам’яті приділяє особливу увагу долі угорців, вивезених до радянських таборів.

У своїй промові ректор Університету Ракоці Степан Черничко наголосив:

«Ми живемо, немов квітнева погода, на північно-східному краї Карпатського басейну, де важко освоїтися й пустити коріння. Ми, угорці Закарпаття, усе-таки тут. Ми тут, бо саме в пам’яті про минуле, у мові та культурі криється коріння нашої спільноти. А ми маємо історичні спогади, маємо мову, маємо культуру. А коріння час від часу потрібно підживлювати й доглядати. Дякую всім, хто прийшов сьогодні, аби спільно вшанувати пам’ять. Адже доти, доки ми пам’ятаємо і доки є ті, хто пам’ятає, доти живе наше коріння і дає нам силу.»

Після вітальної промови ректора присутні по черзі зачитали імена понад 300 жертв – уродженців Берегова, єдиним гріхом яких було те, що вони народилися угорцями, а потім поклали вінки пам’яті у вестибюлі реформатської церкви.

Після богослужіння відбулася свічкова хода. Учасники пам’ятної церемонії брали участь у покладанні вінків до меморіальних дошок біля входу до ліцею імені Т. Г. Шевченка, а також до пам’ятника жертвам «маленких робіт» на площі Сінна.